Гормони лактації: простими словами про складне. Частина 1

Гормони лактації: простими словами про складне. Частина 1

Механізми вироблення молока в організмі жінки досить складні та багатогранні: процес відбувається під нейрогуморальним контролем, в ньому залучено відразу кілька залоз внутрішньої секреції та велика кількість біологічно активних речовин, роль багатьох із яких ще не до кінця вивчено. Уже складно? Добра новина полягає в тому, що для успішної лактації зовсім не обов’язково знати всі ці терміни та механізми, адже жінки вигодовували грудьми своїх немовлят протягом тисячоліть задовго до того, як ці процеси були досліджені.

У цій статті ми простою та зрозумілою мовою поговоримо тільки про ті особливості фізіології лактації, які важливо знати для найповнішого розкриття вашого потенціалу в ролі мами-годувальниці.

Молоко прийде у всіх!

За вироблення молока в організмі жінки відповідає один із двох основних гормонів лактації — пролактин. Гіпофіз виробляє його в підвищених концентраціях ще під час вагітності, завдяки чому вже із середини другого — початку третього триместру в грудях починає з’являтися молозиво. Тому перше, що важливо знати кожній майбутній мамі — до моменту пологів молозиво в грудях уже є, і вам буде чим годувати своє немовля до приходу молока! М’якість грудей та невдачі при спробах зцідити молозиво не вказують на його відсутність.

Щедре виробництво молока на етапі виношування дитини стримує основний гормон вагітності, «янгол-охоронець» малюка в утробі матері — прогестерон. Він виробляється плацентою і є конкурентом пролактину за зв’язок із рецепторами молочної залози. Тільки-но під час пологів відділяється плацента, рівень прогестерону падає, і рецептори вивільняються для зв’язку із пролактином. Результатом цієї взаємодії стає подальше наповнення грудей молозивом, яке невдовзі замінюється перехідним молоком.

Тобто, прихід молока є виключно результатом зміни гормонального фону в організмі жінки. Молоко дається нам у подарунок, просто за фактом пологів, незалежно від способу розродження. У середньому це відбувається до кінця 3 діб, але може затримуватись і до 5–7 днів, зокрема у першороділь. Та якщо приходу молока в належні терміни таки немає, перше, що слід перевірити ще раз — це повнота відділення плаценти, оскільки навіть невеликий її шматочок здатен спровокувати таку затримку.

Годуємо вдень, а вночі… теж годуємо!

Рівень пролактину досягає піку відразу після пологів, проте підйоми та падіння його концентрації пропорційні частоті та інтенсивності стимуляції соска. Чим більше за добу годувань із якісним випорожненням молочної залози — тим вищий буде рівень пролактину в крові.

Підйоми рівня пролактину спостерігаються після кожного годування, при цьому добовий пік вироблення пролактину припадає на час приблизно із 3-ї до 8-ї години ранку. Тому кажуть, що, годуючи вдень, ми запасаємо молоко на наступне годування, а годуючи вночі — на наступну добу. Напевно, недарма ритм нічних годувань у більшості немовлят виглядає так, що під ранок їх частота збільшується, в деяких випадках переходячи в суцільні «зависання» на грудях — діти ніби самі піклуються про те, щоб молочко для них вироблялося в достатній кількості.

Проте варто зазначити, що сама собою належна гормональна регуляція — дуже важлива, але не єдина складова у формулі вироблення достатньої кількості молока. Провідною силою лактації з моменту приходу молока стає регулярне спорожнення грудей. Скільки молока було видалено із грудей під час годування — стільки його знову утворюється до наступного годування, чим частіше молоко видаляється із грудей — тим швидше воно прибуває. Тож лактація працює за принципом «попит-пропозиція».

Здавалося б, у такому разі досить просто розігнати вироблення молока на будь-якому етапі лактації — потрібно лише почати прикладати дитину частіше. Звичайно, це один з основних прийомів під час роботи над збільшенням кількості молока, яке має зрозуміле фізіологічне обґрунтування. Проте є один нюанс, через який прийом може не спрацювати так добре, як би нам хотілося — про це далі.

Готуй сани влітку!

На тлі післяпологового пролактинового стрибка у більшості жінок молоко прибуває у надлишку, і протягом перших кількох місяців жодних ознак недостатності лактації може не спостерігатися навіть у разі досить великих проміжків між годуваннями. Однак під час лактації рівень пролактину поступово знижується, і якщо на початковому етапі годування були недостатньо частими, через якийсь час це може призвести до нестачі молока. Чому так відбувається?

Річ у тім, що перші тижні лактації — час інтенсивного формування пролактинових рецепторів. Це такі спеціальні «приймачі» на поверхні лактоцитів — клітин, що виробляють молоко. Вони здатні зв’язуватись із пролактином, тим самим приймаючи сигнал для виробництва молока. Часті годування в перші тижні після пологів вкрай необхідні для формування достатньої кількості цих рецепторів і, як результат, стабільного вироблення молока навіть після зниження рівня пролактину.

Уявіть цей процес як посадку плодових дерев. Кількість саджанців, які ми можемо помістити в землю, обмежується кількістю заздалегідь підготовлених ямок. Більше нам просто не буде куди посадити їх, навіть якщо посадкового матеріалу буде в надлишку. Залежно від того, наскільки добре чи погано ми виконали підготовку з викопування ямок, на нас чекатиме відповідний урожай. Ось так і з лактацією, де в ролі саджанців — молекули пролактину, а в ролі ямок для них — пролактинові рецептори. Що більше рецепторів буде сформовано на початковому етапі, то рясніший урожай молока нас чекає надалі!

Автор/ка
Тетяна Сологуб
спеціалістка зі сну, консультантка із грудного вигодовування