Новини для бабусь про грудне вигодовування

Новини для бабусь про грудне вигодовування

Дозвольте, милі дами, нагадати вам, що грудне молоко є найкращим і найціннішим продуктом для немовляти!

На семінарах для бабусь, які я регулярно проводжу, найчастіше учасниць турбують:

  • відсутність режиму в годуванні;
  • необхідність допоювати немовлят водичкою;
  • необхідність зціджування надлишку молока;
  • застосування сосок і пустушок;
  • тривалість нормального грудного вигодовування;
  • ну, і звісно, вік введення в раціон малят соків, каш та інших продуктів.

Питання перше — режим

Чи замислювалися ви, чому цього режиму потрібно дотримуватися і чому саме 3–3,5 години повинно минати між годуваннями немовляти? Куди б я не прийшла як консультантка із грудного вигодовування, всюди бабусі порушують питання режиму.

Насамперед розглянемо новонароджених ссавців: кошенят, цуценят, оленят або врешті-решт  кенгуру. Хто з молодих матусь цих тварин годує своїх немовлят за графіком? Напевно, кенгуру, годинник у нього, можливо, в сумку захований! Так ні ж, ніяких годин у цих матусь немає: дитинчата зголодніли — смокчуть мамину цицю, насмокталися — відвалилися, сплять. Все!

Багато бабусь заперечують: «Але якщо дитина постійно смокче, у неї в шлунку змішуються старе та свіже молоко, і буде заворот кишок». Не буде ніякого завороту! Грудне молоко перетравлюється за 30–40 хвилин. Із жахом згадую, як мій старший син із криком прокидався через годину після годування, і я ще дві години колихала його, маршируючи квартирою, ридаючи сама, в страху порушити цей безглуздий режим. Потім, накричавшись до гикавки, син отримував груди, але смоктав їх зовсім недовго, стомлений тривалим криком, і засинав. І, звичайно, через годину він плакав знову. Поки я не здалася на милість сина, неспроможна більше боротися з його плачем, я думала, що цей страх не скінчиться ніколи. Але щойно я здалася — життя стало налагоджуватися, дитина сама поступово стала формувати свій режим, інтервал між прикладаннями плавно встановився у 1,5–2 години, а в мене з’явився час для «поїсти-поспати-просто жити»!

Звідки ж узялася ця цифра 3–4 години? Причин дві.

  1. Саме 3–3,5 години перетравлюється в шлунку немовляти суміш для штучного вигодовування. І щоб уникнути розладів травлення, годувати сумішшю частіше не можна. Штучне вигодовування прищепило в наші думки й таке поняття як «кількість молока на одне годування». Шлунок немовлят дуже маленький, вони їдять часто (10–12 разів за добу), але потроху. Якщо ж годуємо штучною сумішшю — за обмежену режимом кількість прикладань (6–7 на добу) ми мусимо увіпхнути в малюка добовий раціон. Для цього разові порції суміші мають бути величезними, а також швидко збільшуватися: 100–120–150–180 мл.
  2. Друга причина появи поняття «режим» — це дуже короткі декретні відпустки у наших мам і бабусь. Натомість працівницям, що годували, виділяли додатковий час перерв на роботі. Ці додаткові перерви робили кожні 4 години: рідня або няні приносили діток, і мами їх годували. У пологових будинках дітей так само приносили за годинами (кожні 3 години). Але не орієнтуючись на фізіологію новонароджених, а через навантаження і режим роботи медичних сестер.

Нині, коли новонароджений перебуває з мамою постійно й отримує можливість прикластися до грудей вже в пологовому залі, рекомендовано інший режим: грудне вигодовування здійснювати «на вимогу», але не рідше, ніж раз на 2–3 години.

Наступний пункт — допоювання немовлят водичкою 

Питання допоювання новонароджених водою не залишає голови та серця бабусь! Основні причини завзятості старших жінок — звичка «ми так робили» і версія про те, що все живе має потребу у воді. Проблема в іншому: лікарі-педіатри теж виявляють вперту неосвіченість у цій темі. Про непотрібність води в раціоні немовлят написано безліч наукових медичних статей під егідою ЮНІСЕФ, «Ла Лече Ліги» та різних педіатричних інститутів у різних країнах світу. Досить того, що споживання додаткової води призводить до грубих порушень травлення у немовлят, порушень усіх видів обміну й навіть тяжких отруєнь.

Хочу пояснити по-іншому. Повернемося до братів менших — кішок, собак, мишок, мавпочок — ніхто з них не поїть новонароджених дитинчат водою. Воду потомство ссавців починає пити тоді, коли вчиться їсти дорослу їжу цього виду тварин. Малюкам на виключно грудному вигодовуванні тварини воду не пропонують!

Чому ж ми наполегливо намагалися напоїти наших малюків водою? Тому що дотримувалися безглуздого режиму! І в інтервалах між годуваннями по 3–4 години дітям просто необхідно було давати воду, уникаючи зневоднення. Не можна не нагадати, що багато діток і в той час героїчно відмовлялися від пиття води — як чистої, так і популярної кропової води.

Кропова вода — ще одна велика омана того часу! Потреба у кроповій воді дуже перебільшена. Вона, можливо, і полегшує травлення при штучному вигодовуванні, але абсолютно немає ніякого наукового обґрунтування її використання для полегшення кольок. Користь від кропової води перебуває на одному рівні з маковою водою, розбавленим вином тощо.

Далі — застосування сосок і пустушок

Пропонування води малюкам часто веде до використання підступного ворога грудного вигодовування — пляшки із соскою. Використовуючи смоктальний рефлекс у дітей, нам вдавалося запхати в них злощасну водичку з пляшечки, тоді як із ложки маля воду випльовувало.

Використання годування за режимом призвело до масового використання пустушок. Та й нині ще трапляються горе-оратори, які з великим запалом доводять необхідність використовувати пустушки для реалізації смоктального рефлексу в дітей. Знову нагадую вам, що у братів наших менших пустушок немає! А в українських традиціях соску робили з розжованого хліба, политого маковою водою або розведеним самогоном, і загорнутого в марлю. Називалася така соска «дурник».

Дурниками користувалися тільки мами з нижчих станів, щоб відволікати дитину, поки жінка тяжко працює. У заможних родинах були годувальниці, які цілодобово годували панських дітей, поки їхні власні діти смоктали дурника. Подумайте про це.

Головна небезпека сосок і пустушок полягає в тому, що вони вчать малюка неправильно смоктати груди. У сосок (навіть суперанатомічних) немає ареоли, і дитина вчиться неглибокого захоплення — смоктання тільки за сосок. Внаслідок цього малюк погано спорожняє груди, у матері-годувальниці виробляється мало молока — і «привіт» штучному вигодовуванню.

Бабусі на семінарах часто заперечують мені: «Неправда, ми і грудьми годували, і пустушку давали!». Але коли з’ясовуєш далі, до якого віку вони годували грудьми, найчастіше виявляється, що годували вони недовго — до 3–4 місяців.

І врешті, про зціджування 

Дайте вашим дочкам спокій: зціджування не треба, якщо дитина отримує груди достатньо часто. Правило «одне годування — одна грудь» так само застаріле. За одне годування багато малюків прикладаються по черзі то до однієї, то до іншої груді — і це значно краща профілактика застоїв, ніж травматичне зціджування.

Що природнішим вам видається процес грудного вигодовування — то менше складнощів, пристосувань і ритуалів потрібно для вирощування здорової дитини!

Успіхів вам, Бабусі!

Photo Oksana Shufrych

Автор/ка
Інга Вавіліна
педіатриня, консультантка із грудного вигодовування, тричі бабуся, м. Дніпро