Пустушка та пляшка – наслідки їх смоктання для здоров’я

Якщо у догляді за дитиною використовується пустушка, це може викликати цілу низку небажаних наслідків, які впливають на здоров’я дитини загалом. Відомо, що є тісний взаємозв’язок між функцією та формою органу. Неповноцінна функція жувального апарату відповідно має призвести до його деформації. Втім, може виникнути доволі виправдана заувага: є багато дітей, які, перебуваючи на грудному вигодовуванні, отримують і пустушку. І декому здається, що пустушка не перешкоджає грудному вигодовуванню й не має жодних наслідків для прикусу та здоров’я дитини.

Нумо розберемося в цьому питанні

Дійсно, чи може пустушка позбавити дитину грудного вигодовування й призвести до погіршення здоров’я загалом?

Ефективно прикладена до грудей дитина здобуває молоко хвилеподібними рухами язика. Язик дитини прокочується по ареолі, просуваючи до соска порцію молока. При цьому сам язик не рухається у дитини в роті: як м’язовий орган він утворює хвилю, що йде від кінчика язика до кореня. Цей спосіб, коли язик немовлят здійснює перистальтичні або коливальні рухи під час ковтання, з’явився внаслідок еволюції. Він найпростіший і найменш енерговитратний для дитини, а також він не травмує сосок мами. Але це не єдиний можливий спосіб: наприклад, якщо дитина смокче пляшку чи пустушку, це характеризується ненормальним поршневим рухом язика.

Акушер-гінеколог з Австралії д-р Джон Ніл проводив ультразвукові дослідження смоктання грудей, описавши 50 нормальних і 80 важких випадків.

Ось що він виявив:

• 100 % немовлят із поршневим рухом язика смоктали соску.
• Серед тих, хто смоктав соску, в 13 дітей були поршневі, а у 18 — коливальні рухи язика.
• Серед тих, хто не смоктав пляшкову соску, поршневого руху язика не було взагалі: у всіх були коливальні рухи.

Д-р Ніл називає цей феномен «плутаниною смоктання».

Що означають ці дані? Виходить, що серед тих, у кого пустушка чи пляшка ніколи не була у використанні, не буває поршневого смоктання. Отже, воно з’являється через їх смоктання. Також ці дослідження показали, що не всі діти, які отримали соску, сплутали тип смоктання грудей і соски. Але 42 % дітей (13 дітей із 31) завдяки сосці навчилися поршневого способу смоктання. Такий спосіб смоктання вимагає від немовляти більших зусиль, молоко видобувається з грудей із великими витратами, немовля швидше втомлюється, відмовляється смоктати. Якщо воно вже втомилося, смоктання не приносить йому розслаблення та задоволення, а енергію, яку воно витрачає на зайві зусилля, організм черпає з резервів, призначених для росту та розвитку. Об’єктивно це виглядає як набір ваги по нижній межі норми або навіть недобір до неї, а поведінка дитини біля грудей неспокійна з ознаками відмови. Мама при цьому страждає на часті лактостази, хворобливість та/або тріщини сосків.

А тепер поміркуємо, що стається, коли з’являється пустушка

Коли налаштована годувати грудьми мама дає дитині соску, вона ще не знає, чи зможе її немовля смоктати груди й соску різними способами. Є ймовірність, що дитина потрапить до 42 % дітей, які, коли в них є пустушка, навчаться поршневого смоктання й будуть так смоктати й груди. При чому в тієї ж жінки різні діти можуть при використанні соски повестися по-різному: одна заплутається, що і як їй смоктати, а інша — ні. Але навіть якщо дитина виявиться з 58 % мастаків, здатних розрізняти соску і груди, це ще нічого не гарантує. Немовлята, які смокчуть пустушки, смокчуть груди гірше, ніж діти, яким не дають пустушки. Координація смоктання серед тих, хто смокче пустушки, може варіюватися: хтось із них смокче груди краще, хтось — гірше.

Смоктання грудей — складний процес, для якого потрібні координовані рухи всіх м’язів рота і щелепи. Всі ці м’язи немовляти «вправляються» під час смоктання. Тривалість, частота і сила «вправ» є індивідуальною та регулюється потребою дитини у смоктанні. Якщо частину цієї потреби задовольняє соска, то це змінює план тренування, полегшуючи його, ускладнюючи або надаючи взагалі невластивих та непотрібних навантажень — усе залежить від виду соски, анатомічних особливостей самої дитини, типу її нервової системи, частоти та тривалості смоктання пустушки.

Також побутує думка: якщо дитині не дати пустушку, вона буде смоктати пальці або ще щось, від чого відучити набагато складніше. Дослідження показують, що якщо дитину годують грудьми і якщо дитині доступні груди при виникненні стресової ситуації — ймовірність, що вона почне смоктати сторонні та шкідливі для прикусу предмети, стає нижчою.

Тепер поговоримо про наслідки для здоров’я, коли використовується пустушка

Перший і очевидний наслідок — перехід на змішане та штучне вигодовування, які зазвичай пов’язані з використанням пляшки чи пустушки. І це ще більше закріплює неправильну навичку смоктання, переводячи її в категорію вміння. Природне годування пов’язане з висуненням нижньої щелепи вперед, яка перебуває у новонародженого в дистальному положенні. Це сприяє переміщенню вперед нижньої щелепи та встановленню її в нормальне співвідношення з верхньою. Тобто перетворенню ретрогенії немовляти на ортогнатію. При штучному годуванні через випадання моменту ритмічних рухів нижньої щелепи, потрібних для добування молока з грудей матері, нижня щелепа не зміщується вперед і тому позбавлена ​​інтенсивності функції. 

Дослідження доктора Креліна

Д-р Крелін також провів широкі дослідження в цій галузі. Він встановив, що коли язик відходить назад зі звичайного для новонародженого висунутого вперед положення (так відбувається при смоктанні соски або пляшки й надалі формує такий стан і в стані спокою), надгортанник має природно опуститися в горло і блокувати дихальні шляхи. До того ж дисталізація язика (западання язика в горло) може підняти м’яке піднебіння, займаючи місце, призначене для євстахієвих труб, а це фактор ризику розвитку отитів.

Також таке положення нижньої щелепи та язика підвищує ризик звужування дихальних шляхів і можливого блокування дихальних шляхів, яке може стати причиною СРДС (синдрому раптової дитячої смерті) і СОА (синдрому обструктивного апное). До речі, інтуїтивно, щоб збільшити просвіт дихальних шляхів, дитина висуває голову і плечовий пояс уперед — а це вже передумова для порушення постави. Також у двох незалежних дослідженнях показано взаємозв’язок енурезу в дітей зі звуженням або частковим блокуванням дихальних шляхів. Ще недостатнє дихання погіршує якість сну. А СОА буде супроводжувати людину все її життя, погіршуючи його якість хропінням, головними болями вранці, надмірною сонливістю вдень, порушенням кров’яного тиску, низькою працездатністю та іншим.

Таким чином, якщо використовується пустушка / пляшка / поїльник, це може призвести до низки наслідків для здоров’я:

• Порушується природний процес грудного вигодовування, перетворюючи його на важку і неприємну для обох — матері та дитини — працю, з бажанням швидше його завершити.
• Порушується нормальний процес формування дихальних шляхів, що створює умови для запальних процесів (гайморити, синусити, отити, аденоїдна вегетація).
• Створюються передумови для формування неправильного прикусу. Наприклад, навіть якщо дитину відучать від соски, але вона не задовольнила бажання смоктати груди, вона може почати смоктати пальці, щоку, губу чи інші предмети.
• Змінюється естетика обличчя: воно стає більш витягнутим і вузьким, а ніс подається вперед і вгору. Верхня губа при цьому набуває трикутної форми, і в стані спокою рот тяжіє бути відкритим. З’являється ротове дихання.
• Порушується постава: голова та плечовий пояс відсуваються вперед, з’являється сутулість. Адже саме таке положення збільшує просвіт у дихальних шляхах, полегшуючи проходження повітря і знижуючи навантаження на м’які тканини.
• Порушуються терміни опановування навичок пиття з чашки, може сформуватися так званий інфантильний тип ковтання (коли язик штовхає зуби, збільшуючи проміжки між ними або створюючи їх неправильний нахил).