5 поширених помилок у введенні прикорму та як їх уникнути

5 поширених помилок у введенні прикорму та як їх уникнути

Малята майже відразу після народження отримують свою першу їжу — мамине молоко — й годуються ним перші пів року. У цей період дитина більше ніякої їжі та питва не потребує. Все, що їй потрібно для повноцінного розвитку і хорошого набору ваги, є в материнському молоці. Саме в такому співвідношенні, щоб не навантажувати дитячий організм, а навпаки полегшувати його життя. Отже, до пів року материнське молоко задовольняє 100 % харчових потреб маляти.

Заведено вважати, що після пів року дитина потребує додаткової їжі — прикорму. Це справді так, що підтверджують наукові дослідження та протоколи українського Мінохорониздоров’я (протокол 149 МОЗ) та Всесвітньої організації охорони здоров’я. То які можуть бути помилки при введенні прикорму?

Саме до цього віку (а буває й раніше), найчастіше, малюки починають активно цікавитися вмістом маминої тарілки — проводжають кожну ложку поглядом, а іноді можуть вихоплювати шматки їжі. Створюється відчуття, що малеча дуже голодна і не рідко батьки бажають «підгодувати». Однак, поспішаємо вас заспокоїти, дитина отримує якісне грудне молоко і здебільшого в достатній кількості! Так, якість жіночого молока не змінюється з віком дитини, і точно не погіршується. Просто в дитини настає сенситивний (чутливий) період для опанування навички їсти щось, крім материнського молока. І вона активно вам це демонструє.

Хочеться особливо звернути увагу на те, що почати знайомити дитину з новою їжею слід саме у 6 місяців, не раніше. Чому?

  • До цього віку в дитини значно знижується виштовхувальний рефлекс, що дозволить малюкові з’їдати густішу і твердішу їжу, ніж мамине молоко.
  • Захисні сили організму стають більш розвиненими, і прикорм буде безпечним для дитини. Шлунково-кишковий тракт визріває для того, щоб почати пробувати іншу їжу безпечно для малюка.
  • Ферментативна система вдосконалюється, аби засвоювати щось, крім грудного молока.
  • До цього віку дитину вже можна садовити у себе на руках, адже прикорм треба давати дитині у вертикальному положенні.
  • До цього часу малюк починає виявляти харчовий інтерес (стежити за ложкою, відкривати рота) і навчається знімати з ложки їжу губами.

Отже, час прикорму настав!

Насамперед треба зрозуміти, що дитина починає їсти дорослу їжу, не маючи навіть віддалено схожого досвіду. Вона не знає про різноманітність смаків у дорослому світі, не знає, що їжа буває густішою, ніж молоко, яке ллється з грудей. Вона не знає, що таке тарілка та ложка і як ними користуватися. Не знає, що можна напиватися чимось, крім молока з чашки… Все це зовсім нове! Невідоме, але привертає увагу дитини. Та попри інтерес дитини до всього нового, вона не зможе відразу почати активно їсти та наїдатися. Навчити дитину їсти дорослу їжу — це ваше завдання, батьки! І воно вимагатиме від вас багато терпіння, витримки та педагогічної кмітливості.

Отже, розберемо деякі помилки при введенні прикорму:

Помилка 1: невідповідність очікувань

Ми міркуємо: якщо настав час, то тепер дитина почне активно їсти всяке різне — тільки встигай готувати! Батьки найчастіше цікавляться тим, яку їжу давати та в якій кількості. Забуваючи про те, що навчити їсти прикорм — справа не швидка. Я навіть сказала б, дуже повільна, і важливо не поспішати та не чекати швидких результатів.

Діти починають знайомитися з прикормом дуже поступово: у перші тижні, а іноді й місяць-два, вони можуть з’їдати 1–3 чайні ложки. І важливо не намагатися нагодувати дитину великою кількістю їжі без її бажання. А йти за ним, за її інтересом, дозволяючи цьому інтересу поступово розвинутися та зміцніти.

Що може збити з пантелику? Таблиці прикорму, в яких написані грами їжі, які дитина має з’їдати. Ці таблиці слугують орієнтиром для батьків, але не обов’язково вказівкою до дії. Вони мають рекомендаційний характер. Ми, дорослі люди, чудово розуміємо, що апетит — дуже індивідуальна річ, і може залежати від багатьох факторів: настрою, самопочуття, пори року тощо. Навчаючи дитину вживати дорослу їжу, найважливіше — це регулярність і власний приклад.

Помилка 2: якщо дитина з’їдає лише 1–2 ложки — значить, їй нецікаво і можна на якийсь час відкласти прикорм, поки інтерес не стане більш явним

Регулярне, щоденне годування прикормом дитини є важливим навчальним фактором. Кожного дня слід повторювати дії: сіли за стіл, зав’язали фартух, взяли ложку та миску, з’їли хоч би чайну ложку. Але щодня, приблизно одночасно. Цей процес входитиме в життя дитини і привчатиме її до того, що люди їдять за столом, ложками та дорослу їжу. Це як опанування будь-якої іншої навички. Наприклад, письма. Спочатку діти щодня в першому класі виводять гачки та палички. І це триває якийсь час. Ми не вимагаємо від дітей відразу написати речення. Ми розуміємо, дитина цього ще не вміє. Так і з прикормом. Не чекайте швидких результатів на кшталт з’їдання повної тарілки каші в 7 місяців. Це обов’язково станеться пізніше, і ваше завдання наразі — просто створити для цього умови.

Помилка 3: годувати дитину окремо від сім’ї

Діти — соціальні істоти, і вони навчаються всіх навичок, спостерігаючи за дорослими поруч, повторюючи їхню поведінку. Наприклад, вони усміхаються у відповідь на усмішку, тому що ви постійно їм усміхаєтеся. Те ж саме і з навчанням вживати нову для дитини їжу. Якщо ви просто посадили малюка на стілець та почали годувати (самі при цьому не їсте нічого), дитина активно їсть (їй цікаво, це нове, що відбувається з нею). Але зазвичай це працює перші 3–4 тижні. Далі інтерес до їжі різко знижується: їжа на окремому стільці стає рутиною, адже нічого нового не відбувається. Зовсім інакше буде, якщо мама сидить за столом сама і їсть разом із дитиною, кожного дня показуючи своїм особистим прикладом, що це щоденна практика. Тут спрацьовує принцип наслідування. Діти, спостерігаючи, що роблять батьки за столом, прагнуть їх наслідувати. Тому, по суті, маляті не потрібен окремий дитячий стільчик для введення прикорму приблизно до року. Дитина добре навчається їсти на руках у мами або тата (бабусі, няні, старшого брата чи сестри та інших). Отже, їжте із задоволенням разом із дитиною, показуйте їй приклад.

помилки при введенні прикорму

Помилка 4: замінити прикормом якесь із годувань грудьми

Це застаріла практика, коли скасовували одне годування грудьми і замість нього давали прикорм. Так робити не варто, бо це може призвести до раннього завершення грудного вигодовування. І це не фізіологічно для дитячого організму. Річ у тім, що малюк поступово навчається перетравлювати та засвоювати нову їжу, тому йому до року потрібне грудне молоко як база. Так, приблизно до року, основною їжею (яка легко і звично засвоюється, дає достатньо мікроелементів та вітамінів, а також енергію) є грудне молоко. Це дуже зручно і знімає тривогу батьків про те, що малюк мало їсть прикорму. Грудне молоко завжди підстраховує дитину та батьків. Дитина голодною не залишається, а ви уникнете однієї з найрозповсюдженіших помилки при введенні прикорму!

Тому продовжуйте годувати грудьми на вимогу, а прикорм організовуйте згідно з режимом залежно від віку.

Помилка 5: дитину треба нагодувати, за будь-яку ціну!

Жодна жива істота не їсть без власної доброї волі. Ми їмо, аби жити, а не навпаки. Це базова потреба будь-якого живого створіння. І важливо дати дитині відчути цю потребу, навчитися розуміти її. Що це означає? Дитина повинна навчитися розпізнавати голод та насолоджуватися від його втамування, дізнаватись про свої улюблені і неулюблені смаки та страви, навчитися розуміти свою норму в їжі, усвідомити, любить вона прохолоднішу їжу або гарячішу і так далі. Ось так багато всього належить дізнатися про себе та свою харчову поведінку дитині на етапі опанування прикорму. І якщо ми, батьки, годуватимемо дитину, тому що НАМ треба, ми не дозволимо їй усе це дізнатися про себе. Ми обмежимо своїм бажанням (або нерозумінням) можливості дитини на щастя тепер і надалі — в дорослому віці — їсти смачну та різноманітну їжу.

Отже, на етапі введення прикорму:

  • слід уникати годування малюка під час перегляду телевізора чи планшета;
  • краще відмовитися від розповідання казок та історій;
  • не варто показово годувати дорослих членів сім’ї та іграшки;
  • не треба квапити дитину під час їжі;
  • не слід умовляти з’їсти («за маму, за тата» й інше).

Трохи правил, щоб уникнути помилки при введенні прикорму

До початку введення нової їжі малюк має бути абсолютно здоровим. У перший місяць прикорму новий продукт давайте у першій половині дня, тоді протягом дня ви зможете поспостерігати за самопочуттям дитини. Спочатку робіть їжу пюреподібною з рідкісними маленькими грудочками. Уникайте гомогенізованих (пастоподібних) продуктів. На 9–10 місяцях нехай з’являється більше шматочків у пюре: малюк обов’язково має навчитися жувати та перетравлювати тверду їжу.
Намагайтеся зрозуміти, що більше любить ваше маля. Дуже помічним у цьому може стати щоденник улюблених страв: фіксуйте, що дитині подобається, а що — ні, а також ті продукти, які вона погано переносить. Оскільки в дітей немає харчових стереотипів, цілком нормально, якщо на сніданок буде овочеве пюре, а в обід — каша та фрукти. З цієї ж причини можна не використовувати в приготуванні дитячої їжі сіль та цукор: буде краще, якщо крихітка ознайомиться з ними після року.

Не хвилюйтеся, якщо малюк не хоче їсти дуже корисну їжу. Іноді він може відмовитися навіть від своїх улюблених страв. Запропонуйте цей продукт ще раз через кілька днів — цілком можливо, що цього разу він з’їсть все і з задоволенням.

І головне: не турбуйтеся і не турбуйте дитину! Зрештою, всі люди навчаються їсти дорослу їжу.

Дізнатися більше про прикорм

Автор/ка
Соловей Ксенія
Консультантка з грудного вигодовування, перинатальна психологиня