Перші відкриття у житті крихітки

Перші відкриття у житті крихітки

У 6 місяців малюк уже починає потроху сидіти, повзати, намагається вам щось казати, супер мило посміхається, вміє викликати вас на спілкування, може брати іграшку та перекладати її з однієї руки до іншої, розрізняє всіх членів своєї сім’ї.

Перші півроку життя — період надзвичайно стрімких змін, дитина змінюється буквально щодня, росте, розвивається.

Розвиток цих навичок ви щодня спостерігаєте та радієте досягненням дитини. Але не менш цікаво те, що відбувається з малюком в особистісному плані, як він сприймає вже самого себе. Чи змінилося це сприйняття після 6 місяців життя поза утробою матері? А як він сприймає вас — свою маму?

Виявляється, малюк у цьому ніжному віці встановлює абсолютно нові стосунки із самим собою та зі своєю мамою.

У мене є тіло!

До 4–6 місяців у дитини формується усвідомлення свого тіла, і тепер їй відомо, що у неї є руки, ноги, обличчя та інше. Вона вчиться цілісно орудувати всім цим, тому що раніше сприймала себе розрізнено.

Спочатку був тільки ротик і решта простору, який малюк сприймав як продовження себе. Щось на кшталт «Я це все, все це я». Саме через рот задовольняються багато потреб дитини. Захотілося їсти, занепокоїлася, згадала пологи, стало прохолодно або з’явилися ще якісь печалі — поїм маминого молока, стане легше. Усі інші способи заспокоєння до певного часу не усвідомлювалися дитиною як доступні.

Але дитина розвивається, і пізніше малюк починає додавати у свою власність вуха, ніс, волосся. Все обличчя мацає, чіпає, хапає або щипає. Малюк дізнається, що в нього є руки: цей момент мами ніколи не пропускають, бо їх починає хвилювати, що дитина постійно тягне пальчики або кулачки до рота. Але не варто турбуватися: коли маля познайомиться зі своїми руками як слід, воно перейде на іграшки. Після рук настає черга для усвідомлення ніг. Діти під час годування можуть почати впиратися ними в маму, крутити їх або навіть намагатися засовувати до рота. Тільки після цього малюк починає усвідомлювати все своє тіло. З цього моменту у своєму розумінні дитина перестає бути всім простором, у неї тепер є «початок і кінець».

Отже, малюк знайомиться зі своїм цілісним образом. Усі разом: рот, ніс, голова, руки, ноги — це я сам.

А ось це – моя мама

Приблизно те саме відбувається й зі сприйняттям мами. Майже до 5 місяців дитина не здатна сприймати її цілісно, ​​як вміємо сприймати людей ми — дорослі. Взаємодіючи з мамою, немовля в кожен момент виділяє щось одне для себе. Тобто малюк сприймає її приблизно так: окремо голос, груди, очі, руки, обличчя тощо. Наприклад, коли мама прикладає його до грудей, він сприймає маму тільки як її груди, які дають поживну і смачну їжу та пиття. А коли вона лагідно з ним розмовляє — на перший план виступає її голос. Якщо ж мама погладжує живіт чи спинку дитини — це може бути в уявленні маленького ще кимось, хто за ним доглядає.

Все це може звучати незвично, оскільки багато хто знає про те, що малюк із місячного віку здатен упізнавати мамин голос, до 3 місяців він виділяє її серед інших, а в 5 він чітко реагує на маму. Все це дійсно так, але впізнає крихітка за кожним із перерахованих параметрів (голос, усмішка, обличчя мами).

Уміння дитини сприймати матір як цілісний образ, якому належить і голос, і усмішка, і груди, виникає приблизно після 6 місяців — тоді ж, коли розвивається об’ємне бачення предметів. У свідомості малюка ніби складаються всі пазли й формується головний, цілісний образ його мами.

Народження свого «Я»

Отже, малюк виявляє, що він відокремлений від мами, не єдине ціле з нею. У маленької людини відбувається своєрідна криза: дитя втрачає відчуття безпеки, яку давав йому зв’язок із мамою, тепер вона виявляється окремою самостійною істотою. А якщо так, то це означає, що мама може від нього віддалитися або покинути.

У цей період багато мам помічають, як малюки дедалі частіше прагнуть бути у них на руках, і майже не дають відійти, можуть вередувати та закликати повернутися.

Страх втратити свою матір досягає піку якраз у 6 місяців, і малюк потребує запевнення, що мама не збирається його покидати. Усвідомлення самостійності сприймається крихіткою досить болісно, ​​але з кожним наступним місяцем занепокоєння знижується й до 3 років (!) дитина адаптується до цього стану. За умови чуйного піклування та своєчасної уваги з боку мами.

Водночас із цими подіями в житті малюка його свідомість, психіка народжує поняття свого «Я».

Почуття дитини починають пов’язуватися і врівноважувати одне одного, дитина розвивається і у неї з’являється вміння володіти собою. Випадки, коли мами немає поруч, тепер малюкові легше пережити, тому що в його пам’яті є образ матері, яка годує та доглядає його, і, спираючись на цей образ, її легше дочекатися. Раніше таку ситуацію дитина сприймала як катастрофу — відчуття тотальної самотності, якщо, наприклад, немовля занепокоїлося і швидко допомогти йому не було змоги.

Коли мами немає поруч

Однак у малюка, виявляється, є образ матері не тільки як доброї, тої, що піклується про нього, а й негативний. Такою він сприймає маму, коли потребує її, а її немає поруч, і крихітка від цього страждає. Ці два образи, позитивний та негативний, зливаються в один. Немовля починає усвідомлювати, що і та й інша — його рідна мама. Таким є ще одне відкриття для дитини в цей період. Це не просто сприйняти, але в цьому розумінні є й позитивний бік. Дитина розвивається, і з цим розвитком у малюка змінюється ставлення до мами, воно переходить на якісніший рівень.

Раніше воно було переважно споживацьким: дитині погано, мама повинна щось зробити, щоб змінити ситуацію (скажімо, дати груди, поміняти мокру пелюшку або зігріти). Та з цього моменту любов малюка змінюється на люблячу занепокоєність: чи все з нею гаразд? Він робить перший крок до більш зрілих стосунків із мамою. Він виявляє до неї свою любов — таку, коли люди дбають одне про одного, бо цінують. Від того, що малюк самоідентифікувався і відокремив себе від матері, в ньому прокидається здатність відчувати непідробну турботу про іншу людину.

Дітки, які не вийшли на цей рівень стосунків із мамою, продовжують бачити в ній джерело задоволення особистих потреб, а надалі переносять таке споживацьке ставлення на всіх людей, яких зустрічають на своєму життєвому шляху.

Така вкрай потрібна підтримка

У цей непростий для малюка період дорослішання матері треба постаратися знайти в собі сили та бути максимально терплячою й відкритою для спілкування зі своїм чадом. Допомогти розібратися з його почуттями, адже це дуже страшно залишитися на одинці без «рятувального кола» у вигляді мами. Будьте гранично уважні до дитини, не йдіть далеко, якщо вона хоче на руки. Обійміть, вкотре прикладіть її до грудей, запевніть її у своїй любові. Деякі мами бояться бути близькими зі своїми дітьми — взяти зайвий раз на руки, заколисати на сон. На їхню думку, так можна лише розбестити маля, але це зовсім не так. Любові не може бути занадто багато! Час стрімко тече, і настане період, коли дитина буде зайнята своїми справами й не надто хотітиме на руки або обійматися. Тому цінуйте кожну мить близькості!

Про психологію дитини ви можете більше дізнатися тут

Автор/ка
Ксенія Соловей
психологиня, консультантка з грудного вигодовування