Історія грудного вигодовування Дани і Кіри
Ця історія була надіслана на Конкурс від Молочні ріки України «Моя історія грудного вигодовування».
Сьогодні це історія грудного вигодовування Дани і крихітки Кіри.
Початок мого ГВ видався доволі складним і неочікуваним для мене
Так як будучи вагітною я багато читала про те, як же правильно годувати грудьми. Але, як виявилось теорія є теорія, а практика є практика). Коли на 5-6 день у мене прийшло небагато молока, то мені казали, що його дуже мало і донька ним не наїдається. І взагалі я повинна вже купувати пляшки, бо моя дитина буде на штучному вигодовуванні або на змішаному. Але я не здавалася.
Через неправильне прикладання, мої груди були в жахливому стані, кров, тріщини, біль… Плюс реабілітація після КС, все навалилося комом…
На 6-й день в пологовому, коли в мене прийшло трохи молока, я відмовилася від докорму.
І о чудо, на 7 день, в день виписки, у мене прийшло повноцінне молоко, моїй радості не було меж. Приїхавши додому, я почала налаштовувати прикладання, виходило не дуже, через раз. Але я прикладала і прикладала і ще раз прикладала.
Аж потім зʼявився він… ДУРНИК
Через тиск близьких, власну невпевненість, що дитя буде спокійніше, вночі не буде висіти на грудях, буде краще спати. Виснажена я здалася і дала доньці дурника. Це була моя найбільша помилка, хоча мала взяла його не відразу, але я привчила. Так, дитина почала більше часу вести себе тихіше і прогулянки в колясці стали по 1-2 години, але в один прекрасний день мала почала стискувати мій сосок..
Після прикладання він виходив з ротика як скошена помада і я зрозуміла, шо щось не так, потім в 1 місяць на прийомі у педіатра я побачила що мала набрала 650 грам, але педіатр запевнила, що соска тут ні до чого і хвилювання мої даремні.
Але я почала шукати причину і зрозуміла, що ось воно в чому проблема. ПУСТУШКА. Я вирішила діяти негайно і прибрати її з нашого з донечкою життя. Але зіткнулася з хейтом оточуючих, мовляв «Що ти несеш, до чого тут соска, не вигадуй собі проблем, нехай дитя смокче». Але я вирішила, що ні, треба щось міняти, бо біль ставав все більшим після прикладань і дитина перестала відкривати широко ротик.
Я чітко для себе вирішила, що треба позбуватися пустушки і в той же день, викинула її.
Чи важко мені було? Так, але важко не від того, що дурник це таке спасіння, а важко від того, що я звикла у будь-якій ситуації, коли мала плаче, тикати ту пустушку аби вона не плакала. Прокинулась на прогулянці – пустушка, плаче вночі – пустушка, вередує зранку – пустушка, хоча першочергово я давала пустушку лише на засипання…
Потім я почала підбирати пози, правильніше прикладати дитину і десь через тиждень біль минув і все налагодилося, прикладань до грудей стало на 5-6 більше! Моя дитина почала відчувати маму і заспокоюватися грудьми!
Проблеми з відкриттям ротика мали ще десь 1-2 місяці.
Іноді не хотіла його широко відкрити і доводилось прикладати по декілька разів тому що не виходить з 1 разу. Проте, яке було моє щастя, коли за наступний місяць мала набрала 1,3 кг!! А ще через місяць 980 грам( майже 1 кг). Вже десь на 4 день без дурника стало легше, дитина майже повністю забула його, а я почала краще розуміти своє дитя і знаєте… Краще коли навіть якийсь незрозумілий для мене плач дитина заспокоює грудьми, а не пустушкою…
Якби я з самого початку знала, чим для мене обернеться той дурник, я б ні за що не дала його дитині, але це мій досвід. І врешті решт всі ми вчимося бути мамою.
Тому в підсумку хочу сказати – слухайте тільки себе і своє серце, не звертайте уваги на думку оточуючих і не опускайте руки навіть коли здається, що всі проти вас. Читайте більше інформації про ГВ, про збереження його, та заздалегідь запасіться терпінням. ГВ на початку це нелегко, це праця мами. Але якщо все робити спокійно та вірно, мати підтримку близьких людей, то все налагодиться. ГВ для мене це кайф, це близькість з дитиною, це тепло, той контакт між мамою і дитиною, який наповнює тебе зсередини. Такий мій досвід налаштування ГВ, зараз доньці 9м і я успішно годую, ми на гв без пустушки, маємо щасливу маму та щасливе дитя!