Пустушка — помічниця чи суперниця?

Пустушка — помічниця чи суперниця?

Нещодавно натрапила я на одну статтю: досвідчена педіатриня на двох розворотах популярного журналу для батьків розповідала про виняткову користь, яку приносить… пустушка. Мені стало цікаво, які аргументи вона наводить і чи можу я — консультантка із грудного вигодовування — їх спростувати?

Спробуємо розібратись, чи дійсно пустушка має користь, а може, навпаки?

До речі, стаття починалася цілком правильними постулатами: у немовлят дуже сильний смоктальний рефлекс; це добре, тому що він допомагає формувати стійкі зв’язки у мозку, впливає на секреторну та моторну функції шлунка й кишківника, а також на обмін речовин. І що не менш важливо — на емоційну сферу. Тобто малюк, якому дають смоктати досхочу, виростає психічно врівноваженим.

А далі йшов несподіваний висновок: якщо смоктання таке потрібне і важливе — дитина завжди знайде, що б таке для цієї потреби пристосувати. Наприклад, пальчик, шнурочок пінетки або підхожу за формою іграшку. А на них стільки бактерій! І може розвинутися неправильний прикус. Або дитинка, не дай Боже, вдавиться. Тому краще дамо маляті пустушку — стерильну та надійну!

Дивно, але жодних інших об’єктів для задоволення смоктального рефлексу, крім згаданих вище пустушки, пальчика та шнурочка пінетки педіатриня не назвала…

Смоктати — значить жити!

Так, дійсно, немовлята надзвичайно багато смокчуть, а деякі малюки готові займатися «улюбленою справою» хоч цілодобово. Причому ніхто спеціально не навчає малюків смоктання. Адже це не звичка, а один із найбільш важливих та життєво необхідних рефлексів. Смоктати дитина вчиться ще в маминому животі, а, тільки-но потрапивши назовні, негайно складає свій перший іспит — присмоктується до материнських грудей. А от якщо цей рефлекс з якихось причин порушений чи відсутній — крихітці без сторонньої допомоги просто не вижити. Невипадково передчасно народжених і слабких дітей виписують із лікарні під мамину опіку лише після того, як дитина зможе самостійно смоктати.

Потреба у смоктанні задовільняється через смоктання грудей!

Ніхто не заперечуватиме той факт, що в людському організмі все влаштовано логічно та гармонійно. І для кожного рефлексу є своє — природне — застосування. Отже, якщо в немовлятах природою закладено потребу смоктати, то й об’єкт задоволення цієї потреби теж передбачений. І є в кожної мами. Звичайно ж, це материнські груди! Як жінка внутрішньоутробно забезпечувала малюка всім потрібним для повноцінного розвитку, так і після народження малюка вона надає йому найкраще, за індивідуальним замовленням «скроєне» харчування. З цього погляду груди — логічне продовження плаценти, а грудне вигодовування — аналог пуповини. Ну, а смоктальний рефлекс — необхідне «зчеплення», що гарантує те, що все смачне і корисне обов’язково потрапить за призначенням — до шлунка і кишківника малюка.

Море користі та океан задоволення

Якщо малюк хоче смоктати цілодобово, то невже він весь цей час відчуває голод? І хіба можна без упину прикладати його до грудей, не боячись перегодувати, перевантажити систему травлення, та ще й «натомити» груди?

Ми — дорослі — не уявляємо собі, як можна, з’ївши обід із трьох страв, через пів години підкріпитися ще кількома бутербродами, а потім ще хвилин через 40 із задоволенням поласувати курячою ніжкою. Що трапилося б тоді з нашим шлунком?

Проте мамине молоко — не куряча ніжка, а годування грудьми — це набагато більше ніж задоволення двох базових потреб — у їжі та питві.

Для чого немовлята хочуть смоктати груди?

Малюкам не менш важливо і потрібно смоктати груди для відчуття близькості з мамою, психологічного комфорту та задоволення. Крихітка прагне прикластися до грудей, якщо відчуває будь-який дискомфорт (болі в животику або неприємні процедури зміни підгузка чи обробки пупка). Розслабитися і «скинути» емоції, що накопичилися за день, або налаштуватися на сон після веселого купання дитині знову допоможуть мамині груди. А як приємно просто поспілкуватися з улюбленою доглядачкою, лежачи у неї на ручках і насолоджуючись її теплом… Тому приводів достатньо!

Немовлята «влаштовані» так, що можуть смоктати груди практично цілодобово, без ризику переїсти та отримати розлад травлення. Для цього в малюків є багато спеціальних «пристосувань». Це і ферменти грудного молока, що допомагають його перетравлювати, і спеціальні речовини, що стимулюють активність власних ферментів дитини, і багато іншого. Чергова порція затримується у шлунку немовляти не довше ніж 15 хвилин, а після цього потрапить у кишківник. Кишківник теж пристосований для безперервного надходження молочка завдяки своїм розмірам, адже він у новонародженого в  шість разів перевищує довжину тіла!

Мамині груди не страждають від тривалого чи частого смоктання!

До того ж молоко не завжди б’є в рот малюка сильним струменем: рясно ллється тільки перша порція — та, що накопичилася між годуваннями. А далі дитина може з комфортом посмоктувати груди, по краплинці видобуваючи цінне заднє молоко і насолоджуючись спілкуванням з улюбленою матусею. При цьому якщо дотримуватися ефективного прикладання, мамині груди зовсім не страждають — годування має бути безболісним, хоч би скільки воно тривало.

Пустушка
Photo: Oksana Shufrych

Чим би дитя не тішилося?

А чи не все одно, що смоктати? Якщо малюкові так часто це потрібно, то чи не можна час від часу використовувати пустушку як альтернативу материнських грудей, коли дитина не голодна, а просто хоче поцмулити щось для психологічного комфорту? «Не варто!» — відповімо одностайно ми, консультанти із грудного вигодовування. Чому? Тому що є ризик для грудного вигодовування: пустушка не схожа на груди, і ця обставина робить її небезпечною.

Пригадаймо, як саме малюк смокче груди і що означає термін «ефективне прикладання»

Для того щоб ефективно висмоктувати молоко та в належний спосіб стимулювати лактацію, дитина має смоктати не сам сосок, а місце за ним — ареолу. Під цим пігментованим кружком розміщені значні розширення проток — молочні синуси або, як їх ще називають, «молочні басейни». Якщо грудь вкладається в рот дитини досить глибоко, молочні синуси лягають якраз на язичок, працюючи яким, малюк максимально спорожняє груди від молока. Сосок розташований глибоко в роті малюка, на рівні м’якого піднебіння, і тому не зазнає травмування.

Ближче до «виходу» протоки знову звужуються, тому якщо малюк взяв груди неправильно — вхопився за сосок — йому доведеться «тягнути» молочко через тоненькі протоки, витрачаючи набагато більше часу та зусиль. В підсумку, дитина смокче довго, але все одно може залишитися голодною, а мамина лактація знижується.

Ці два способи смоктання можна порівняти з питтям рідини із чашки та через трубочку для коктейлів. Що легше? Трубочка була вигадана саме для того, щоб пити довше, але випивати менше. Така формула доречна, коли йдеться про келих спиртного, але ніяк не про грудне молоко!

До того ж від неглибокого прикладання часто страждають не тільки діти, а й самі мами-годувальниці: язичок, що притискає сосок до неба, травмує ніжну шкіру грудей, призводячи до тріщин та садна.

До чого ж тут пустушка?

Найважливіша річ, про яку має пам’ятати мама-годувальниця — це те, що з використанням пустушки ефективне, глибоке прикладання неможливе. А все тому, що пустушка має лише «сосок» і не має ареоли. Ось чому виробники «фізіологічних» та «ортодонтичних» пустушок очевидно не мають рації: їхня продукція ніколи не наблизиться до еталона, тобто грудей. Якої би форми не була пустушка, дитина все одно буде смоктати саме ту частину, яка фізіологічно відповідає материнському соску.

А потім так само почне смоктати й самі груди — з усіма наслідками від неглибокого прикладання! Немовлята дуже довго не здатні сприймати різні способи смоктання. Їм не доступні міркування на зразок: «Ось це соска, мені потрібно притискати її язичком до неба, а ось це циця, її треба в рот взяти глибше, щоб нормально поїсти». Дитина вибирає один спосіб смоктання та переносить його на всі пропоновані об’єкти. І якщо пустушку просто неможливо смоктати, як цицю, вона починає годуватися цицею, як пустушкою. У консультантів для такої ситуації навіть є спеціальний термін — «плутанина сосків». Красномовно, чи не так?

Пустушка
Photo: Oksana Shufrych

Помічниця чи суперниця?

Однак неприємності з прикладанням, що призводять до нестачі молока та травм грудей — не єдина причина, через яку консультанти не радять використовувати пустушку. Не менш страшно те, що вона, претендуючи на роль помічниці зайнятої матері-годувальниці, непомітно стає її суперницею.

Як ми вже з’ясували, малюк хоче смоктати, коли він голодний, відчуває спрагу, потребує втіхи, прагне відпочити або просто поспілкуватися. Які з цих потреб мама поспішить задовольнити сама, а що вважатиме за можливе перекласти на «гумову помічницю»? Звичайно ж, вона нагодує малюка своїм молочком, а коли малюк ситий — все інше зможе зробити й пустушка. Натомість у мами з’явиться багато вільного часу. Поки дитинка довго спить, смокчучи язичком гуму, можна багато встигнути: і прибирання закінчити, і різноманітних приготувати різносолів, і манікюр зробити. Ось тільки не притаманні організмові малюка тривалі сни та великі проміжки між годуваннями. Йому б і пора вже поїсти, а він все не може прокинутися, заколисаний смоктанням пустушки. Всі «пустушкові» дітки починають рідше просити груди, від чого знов-таки страждає мамина лактація. Адже це дуже мудрий природний механізм, який виготовляє рівно стільки молока, скільки замовляє дитина регулярними прикладаннями до грудей.

Маля ж, яке перебуває на виключно грудному вигодовуванні й не знайоме з пустушкою, прикладається до мами набагато частіше

І зовсім не важливо, з якого приводу: чим би не було спровоковане чергове прикладання, результат завжди один — у рот крихітки тече молоко. Ось і виходить, що весь час, проведений з пустушкою в роті, «вкрадено» у молочних грудей.

Згодом мами прихильників пустушок можуть помітити , що їм у стосунках з улюбленими чадами відведено конкретну роль — «відповідальної за годування». Грудні годування набувають чітких часових меж, адже малюк прикладається до мами у справі — вгамувати спрагу та голод. А ось емоційні потреби малюка задовольняє інша мама — гумова. Так-так, це не перебільшення: дитина починає любити пустушку, як персону. Він стає незамінною втішальницею: без неї ні заснути, ні заспокоїтися. А якщо пустушка загубилася або її відібрали, горю маляти немає меж. Поступово грудні годування перестають задовольняти дитину повною мірою, адже мамина лактація вже запевне знижена. А те, що груди не схожі на соску, починає дратувати малюка.

Тому зовсім не дивно, що найчастішою причиною відмови дитини від грудей є саме пустушка. Пляшка із сумішшю — цілком логічне, з погляду малюка, продовження стосунків із пустушкою. Нарешті «гумова мама» задовольняє всі його потреби: і годує, і напуває, і заспокоює.

Кому пустушка — подруга

При всіх негативних моментах, пов’язаних зі смоктанням пустушки, її все ж таки не можна назвати абсолютним злом. Є категорія діток, яким пустушка рекомендована і навіть потрібна. Це малюки, які перебувають на штучному вигодовуванні. Адже для них теж смоктання — обов’язковий фактор психологічного комфорту! Однак пляшку для комфорту смоктати неможливо, тому що суміш надходить у рот малюка завжди з однаковою швидкістю. Ось це саме такий випадок, коли смоктання для годування, і смоктання для комфорту повинні бути чітко розмежовані. Якщо малюка на штучному вигодовуванні позбавити пустушки, то її місце займе пальчик або якась підхожа за формою іграшка. Якщо ж мама суворо стежитиме за тим, щоб малюк нічого не смоктав — незадоволеність смоктального рефлексу може призвести до серйозних проблем навіть у віддаленому майбутньому дитини. 

В ідеалі малюк повинен сам «вирости» з потреби смоктати пустушку, тому мамі слід припиняти спроби бабусь, сусідів чи інших порадників відучити малюка від «шкідливої ​​звички».

Замість післямови

Консультанти, що працюють у групах підтримки мам-годувальниць, часто стикаються з упертим небажанням останніх позбавлятися пустушок. Навіть коли консультанту зрозуміло, що у проблемах годувальниці винна саме соска, жінці важко в це повірити. Адже у свідомості багатьох пустушка — неодмінний атрибут немовляти. Цей «милий» предмет широко використовується скрізь — від реклами дитячих товарів до книжкових ілюстрацій. Був такий (чи може ще є) дитячий журнал «Пустушка», а в рекламному ролику відомого виробника пастеризованого молока гидка гумка висить на шиї у мультяшного теляти. Який дивний атрибут для такої традиційно молочної тварини!

Дуже часто мами-годувальниці взоруються на своїх матерів та свекрух, які, мовляв, давали дітям пустушку та годували грудьми при цьому. Але не забуватимемо, що бабусі наших дітей (тобто мами нинішніх жінок-годувальниць) вже виростили покоління дітей на штучному вигодовуванні. А ті правила «успішного» грудного вигодовування, які вони залишили нам у спадок, призвели до того, що близько 80 % нинішніх мам годують дітей грудьми не більш ніж 3 місяці. Адже рекомендації, яких вони дотримувалися, охоплювали і годування за режимом, і введення прикорму із трьох з половиною місяців з обов’язковим витісненням грудних годувань, і заборону на нічні годування, і смоктання пустушки. А успішною годувальницею вважалася та мама, яка зуміла «протриматися» в таких умовах до року або максимум півтора року. Не дивно, що таких щасливиць було небагато.

Тому, дорогі мами, гайда створювати власні молочні традиції та укладати свої правила успіху. І одним із перших золотих правил, які ми запишемо в нашу Книгу успішного грудного вигодовування, буде «Пустушка нам не потрібна»!

Автор/ка
Ольга Федорченко
консультантка з грудного вигодовування